Ще не вмерла Україна

Ще не вмерла Україна, хоч  ледь-ледь конає
Гірше ляха свої ж діти її розтинають.
Нема хліба, нема й сала, та ще є де пити!
Може й знайдеться десь сила ворогів любити.

Нема щастя, нема й волі в рідненькому краї
Не цураємось чужого, то й не будем в Раї
Тож настане час розплати - на все Божа воля
А за нею й кара Божа - така ж наша доля.

Була воля, була й слава в Руського народу
Задурили його ляхи без Бога і роду
Тож радійте вражі діти, - ваша дудка грає…
Тільки з тої музиченьки  щастя вам немає !

Душу й тіло покладемо за нашу свободу
Всім докажем,  що ми діти руського народу.

Убивці

На Волині, у Дермані сталося:
Із землі просочилася кров!
Вороння ненаситне зліталося
До смутних нерозквітлих дібров.

Та здавалось мені, що не ворони,
А бандерівські хижі  кати
Прилетіли в покинуті сторони
Заховати криваві сліди.

Пжрати ту кров із землицею,
Щоб її не побачили ми…
Я стояв над страшною криницею,
Де джерела забиті кістьми

Я ридав над братами невинними,
Над нещастям народу ридав.
Ідучи за трома домовинами
Я утричі сміливішим став

Ще не писане, ще не говорене
Розітнулось прокляття в мені
І від нього попадають ворони
І не встатуть в чужий стороні.