Морква на городi,
У саду бджола.
Жаба на болотi
Крила розвела.

Хоче полетiти,
Тихо каже "Ква!"
Але в небо взмити
Не дає Москва.

Знають, знають хитрi
Клятi москалi
Те, що у повiтрi -
Жаби - королi.

Що, розкинув крила,
Мов зелений птах
Цiлий день парила б
Жаба в небесах.

Що могла б дiстати
Навiть до зiрок,
Що створив лiтати
Жаб зелених бог.

Але щось тримає,
Тягне до трави.
Жаба точно знає -
То рука Москви.

В ней залiзнi пальцi,
Як кiльцем взяли.
Тримають за лапи
Жабу москалi...

Кажуть, що не треба.
Кажуть: "Ти лайно".
Але цiлить в небо
Жаба все одно.

I хоча минають
Цi тяжки часи,
Досi заважають
Жабi руськi пси.

Годi, кляте стерво,
Золота Москва
Жаба ще не вмерла,
Жаба ще жива!

Жаба ще порине
В синю далечiнь,
Бо немає нинi
Краще жаб створiнь.